Абстракціонізм і синестезія

Абстракціонізм — одна зі складних форм живопису, розуміння якої вимагає більш глибокого осмислення і певних знань про історію образотворчого мистецтва. Відсутність предметів і відомих образів — це не просто примха чи провокація, це особлива художня «мова», що сформувалась в результаті природного еволюційного розвитку живопису. І в якості першорядних засобів вираження цієї мови виступає колір і форма, а реалістичні подробиці йдуть на другий план.

Появі абстрактного мистецтва передував ряд художніх явищ, які в різній мірі демонстрували відмову від зовнішньої схожості: імпресіонізм, експресіонізм, фовізм, кубізм. Поява фотографії дозволила художникам остаточно звільнитись від ролі «оглядача» і перейти в сміливі візуальні експерименти. Крім того, на багатьох абстракціоністів великий вплив справила музика і прийоми, використовувані в ній. Адже музичний твір, що не супроводжується співом і не має конкретноого сюжетного трактування, як раз і є абстрактним мистецтвом в чистому вигляді.

Ідея синтетичного мистецтва — синтезуюча музичні та образотворчі засоби — достатньо давно володіла умами філософів, художників і музикантів. Натхненні філософськими роздумами і творчістю Артура Шопенгауера, Ріхарда Вагнера, Арнольда Шенберга, живописці взялись за розширення можливостей образотворчого мистецтва. Франтішек Купка, Робер Делоне, Василь Кандинський, Пауль Клее відкрили наступним поколінням, що правильно підібрані поєднання фарб, ліній і фігур можуть робити не менше емоційний вплив, ніж музичний твір.

У цьому ключі особливий інтерес викликає творчість художників-абстракціоністів, що володіють синестезією. Ця здатність розширює межі сприйняття, так як при подразненні одного органу чуття, наприклад, слуху, відбувається подразнення й іншого, наприклад, зору. Фактично, такі люди можуть «бачити» музику або «чути» колір, що часом знаходить вихід в унікальних музичних і живописних творах. Існують біографічні свідчення, що такою здатністю володіли композитори Ференц Ліст, Олександр Скрябін, Микола Римський-Корсаков, Дьордь Лігеті, Олів’є Мессіан, Ян Сібеліус, Дюк Еллінгтон.

Різновид синестезії, при якій почуті звуки забарвлюються в певний колір, називають хромостезіей. Володарі такого тонкого кольорово-звукового сприйняття створюють дивовижні абстрактні полотна, що відкривають дивовижні візуально-звукові паралелі.

Російського художника-сінестета Василя Кандинського називають засновником абстрактного живопису. У його картинах неодноразово втілювались різні музичні враження. Наприклад, Імпресія III (Концерт) була написана під враженням від концерту, на якому виконувались твори Арнольда Шенберга.

Уілл Гомперц в своїй книзі "Незрозуміле мистецтво. Від Моне до Бенксі "так характеризує цю картину:" Великий чорний трикутник у правому верхньому кутку символізує рояль, який немов магнітом притягує публіку (в лівому нижньому кутку). Рояль і слухачі з'єднуються в єдину лінію, перерізавши картину по діагоналі. Нижній правий кут цілком заповнює яскраво-жовтий колір, що передає чарівні звуки фортепіано. "

Пізнішу картину Кандинського "Композиція VII" автор називає найвищою точкою художньої біографії автора і порівнює з симфонією:

Загальновідомий факт, що Кандинський грав на віолончелі і цей інструмент у нього асоціювався з темно-синім кольором. Йому також належить вислів: "Колір - це клавіатура, очі - це молоточки, а душа - піаніно з безліччю струн. Художник - це граючий оркестр, який стосується тієї чи іншої клавіші, щоб викликати коливання в душі".

Британська художниця Джейн Маккей створює візуалізації на класичні твори в своїй унікальній манері. З музикою Джейн пов'язують не менше тісні відносини, ніж з живописом, адже вона вміє грати на гобої та співає в хорі.

Prokofiev - Piano Sonata No. 7 in B flat major

Tchaikovsky — Piano Concerto №1

Britten — War Requiem at fig.108

Rachmaninov — Vespers №7

Американська художниця Мелісса Маккракен також майстерно переносить на полотно емоції, які відчуває при прослуховуванні музики. «Музика, яку я чую, протікає в суміші відтінків, текстур і рухів» — пояснює Мелісса. Ілюстрації художниці служать візуальним втіленням багатьох відомих сучасних композицій.

Arcade Fire — My Body Is A Cage

Portishead – Roads

John Lenon – Imagine

Nirvana – Sappy

David Bowie – Life On Mars?

Radiohead – Lucky

Очевидно, що для художниці музика відчувається як рух колірного потоку. Більш важкі за звучанням рок-композиції з переважанням мінору і щільних акордів знаходять вираз у відповідній напруженій палітрі фарб з контрастними поєднаннями відтінків. Для сольних фортепіанних композицій художниця вибирає полегшену напівпрозору кольорову гаму.

Сінестет Світлана Бунякіна цікаво описує власний досвід прослуховування музики: «Інтенсивність сприйняття залежить ще і від жанру. Найвиразніший жанр — це ембієнт, мимовільні образи такі яскраві, що може ставати не по собі. А реп майже безбарвний. Багато в чому це тому, що вони говорять, а не співають, і колір дає тільки біт. ».

Відомий музикант, художник і письменник Дмитро Матковський також володіє даром синестезії. Він відчуває особливу пристрасть до простору і тиші, одне з його улюблених висловів — «Тиша — мати музики, де кольори — це ноти».

Can that makes the Noise

Niagara Falls Music

 

Pink Floyd — The Great Gig In The Sky

Rolling Stones — Brown Sugar

Creedence — Have You Ever Seen the Rain

Elvis Presley — Walls have ears

Феномен синестезії досі не вивчений до кінця, а творчість сінестетів викликає непідробне здивування і цікавість. Однозначно можна визначити лише те, що для деяких синестетичні переживання стали невичерпним джерелом натхнення, а розуміння творів сінестетів є лише для людей з більш відкритими поглядами на мистецтво і широким творчим світоглядом.