У період смути і розрухи, в хороших казках, зазвичай з'являються добрі молодці-рятівники, творці-будівельники і рятують свій народ від нечистої сили і від напасті-злочини. Але не тут-то було.... Не той народ, не та казка і не ті херої. Тому й сталася-приключилася біда. Слизькі гади повзучі просочилися в гниле гніздо колишніх царів, колишньої держави. І не стали вони жити за справедливими законами (законами економіки) на благо свого народу, бо були привчені жити за поняттями. У дуже короткий час, у гнилому гнізді колишніх царів, головний слизький гад, на корені душить найменші паростки прогресу, свободи і демократії. А своїм смердючим тягучим слизом притягує до себе подібних, які вилизують його смердючий зад. Вони плодяться, одурманюючи народ брехнею і знищують "розсудливість". А народ, цього "царства-держави", мовчки спостерігає, як відгодований, накачаний "ботоксом", слизький гад, на подобі смердючої мутації виповзає з кремля, намагається перетворитися на хижака. У нього прорізаються ікла, з'являються замашки дикого хворого звіра, подобу "тигра". Він гарчить і погрожує, кусає сусідів і паскудить у їхній город, пускає слину і лякає перехожих. Ось і прийшов 2022 рік. Рік "тигра". Сказ не лікується. Хворого скаженого звіра присипляють або відстрілюють, безпеки заради здорового суспільства. І покриються ганьбою всі його "херої". І залишиться в історії лише мокре, смердюче місце від гада повзучого.
">
У період смути і розрухи, в хороших казках, зазвичай з'являються добрі молодці-рятівники, творці-будівельники і рятують свій народ від нечистої сили і від напасті-злочини. Але не тут-то було.... Не той народ, не та казка і не ті херої. Тому й сталася-приключилася біда. Слизькі гади повзучі просочилися в гниле гніздо колишніх царів, колишньої держави. І не стали вони жити за справедливими законами (законами економіки) на благо свого народу, бо були привчені жити за поняттями. У дуже короткий час, у гнилому гнізді колишніх царів, головний слизький гад, на корені душить найменші паростки прогресу, свободи і демократії. А своїм смердючим тягучим слизом притягує до себе подібних, які вилизують його смердючий зад. Вони плодяться, одурманюючи народ брехнею і знищують "розсудливість". А народ, цього "царства-держави", мовчки спостерігає, як відгодований, накачаний "ботоксом", слизький гад, на подобі смердючої мутації виповзає з кремля, намагається перетворитися на хижака. У нього прорізаються ікла, з'являються замашки дикого хворого звіра, подобу "тигра". Він гарчить і погрожує, кусає сусідів і паскудить у їхній город, пускає слину і лякає перехожих. Ось і прийшов 2022 рік. Рік "тигра". Сказ не лікується. Хворого скаженого звіра присипляють або відстрілюють, безпеки заради здорового суспільства. І покриються ганьбою всі його "херої". І залишиться в історії лише мокре, смердюче місце від гада повзучого.
">
У період смути і розрухи, в хороших казках, зазвичай з'являються добрі молодці-рятівники, творці-будівельники і рятують свій народ від нечистої сили і від напасті-злочини. Але не тут-то було.... Не той народ, не та казка і не ті херої. Тому й сталася-приключилася біда. Слизькі гади повзучі просочилися в гниле гніздо колишніх царів, колишньої держави. І не стали вони жити за справедливими законами (законами економіки) на благо свого народу, бо були привчені жити за поняттями. У дуже короткий час, у гнилому гнізді колишніх царів, головний слизький гад, на корені душить найменші паростки прогресу, свободи і демократії. А своїм смердючим тягучим слизом притягує до себе подібних, які вилизують його смердючий зад. Вони плодяться, одурманюючи народ брехнею і знищують "розсудливість". А народ, цього "царства-держави", мовчки спостерігає, як відгодований, накачаний "ботоксом", слизький гад, на подобі смердючої мутації виповзає з кремля, намагається перетворитися на хижака. У нього прорізаються ікла, з'являються замашки дикого хворого звіра, подобу "тигра". Він гарчить і погрожує, кусає сусідів і паскудить у їхній город, пускає слину і лякає перехожих. Ось і прийшов 2022 рік. Рік "тигра". Сказ не лікується. Хворого скаженого звіра присипляють або відстрілюють, безпеки заради здорового суспільства. І покриються ганьбою всі його "херої". І залишиться в історії лише мокре, смердюче місце від гада повзучого.
В одному "царстві-державі" жив-виживав народ за кам'яною стіною. Правителі цього "царства-держави" забороняли своєму народові вільно виїхати за кордон: подивитися, пізнати й порівняти світ за межами ЦІЄЇ кам'яної стіни. У загальній масі жив народ у невіданні і тому "вважав" себе щасливим. Одного разу, наприкінці спекотного літа 21 серпня 1991 року від Різдва Христового, не очікувано, не гадано, внаслідок бездарного правління в цьому "царстві-державі", розпочинається смута, розвал, боротьба за владу і розпад "союзу братніх вільних республік". Наказав довго жити і блок країн "варшавського договору". І було поставлено свічку за упокій спільного "царства-держави", і нашвидкуруч прибили надгробну табличку на залишках високої кам'яної стіни.
У період смути і розрухи, в хороших казках, зазвичай з'являються добрі молодці-рятівники, творці-будівельники і рятують свій народ від нечистої сили і від напасті-злочини. Але не тут-то було.... Не той народ, не та казка і не ті херої. Тому й сталася-приключилася біда. Слизькі гади повзучі просочилися в гниле гніздо колишніх царів, колишньої держави. І не стали вони жити за справедливими законами (законами економіки) на благо свого народу, бо були привчені жити за поняттями. У дуже короткий час, у гнилому гнізді колишніх царів, головний слизький гад, на корені душить найменші паростки прогресу, свободи і демократії. А своїм смердючим тягучим слизом притягує до себе подібних, які вилизують його смердючий зад. Вони плодяться, одурманюючи народ брехнею і знищують "розсудливість". А народ, цього "царства-держави", мовчки спостерігає, як відгодований, накачаний "ботоксом", слизький гад, на подобі смердючої мутації виповзає з кремля, намагається перетворитися на хижака. У нього прорізаються ікла, з'являються замашки дикого хворого звіра, подобу "тигра". Він гарчить і погрожує, кусає сусідів і паскудить у їхній город, пускає слину і лякає перехожих. Ось і прийшов 2022 рік. Рік "тигра". Сказ не лікується. Хворого скаженого звіра присипляють або відстрілюють, безпеки заради здорового суспільства. І покриються ганьбою всі його "херої". І залишиться в історії лише мокре, смердюче місце від гада повзучого.
В одному "царстві-державі" жив-виживав народ за кам'яною стіною. Правителі цього "царства-держави" забороняли своєму народові вільно виїхати за кордон: подивитися, пізнати й порівняти світ за межами ЦІЄЇ кам'яної стіни. У загальній масі жив народ у невіданні і тому "вважав" себе щасливим. Одного разу, наприкінці спекотного літа 21 серпня 1991 року від Різдва Христового, не очікувано, не гадано, внаслідок бездарного правління в цьому "царстві-державі", розпочинається смута, розвал, боротьба за владу і розпад "союзу братніх вільних республік". Наказав довго жити і блок країн "варшавського договору". І було поставлено свічку за упокій спільного "царства-держави", і нашвидкуруч прибили надгробну табличку на залишках високої кам'яної стіни.
У період смути і розрухи, в хороших казках, зазвичай з'являються добрі молодці-рятівники, творці-будівельники і рятують свій народ від нечистої сили і від напасті-злочини. Але не тут-то було.... Не той народ, не та казка і не ті херої. Тому й сталася-приключилася біда. Слизькі гади повзучі просочилися в гниле гніздо колишніх царів, колишньої держави. І не стали вони жити за справедливими законами (законами економіки) на благо свого народу, бо були привчені жити за поняттями. У дуже короткий час, у гнилому гнізді колишніх царів, головний слизький гад, на корені душить найменші паростки прогресу, свободи і демократії. А своїм смердючим тягучим слизом притягує до себе подібних, які вилизують його смердючий зад. Вони плодяться, одурманюючи народ брехнею і знищують "розсудливість". А народ, цього "царства-держави", мовчки спостерігає, як відгодований, накачаний "ботоксом", слизький гад, на подобі смердючої мутації виповзає з кремля, намагається перетворитися на хижака. У нього прорізаються ікла, з'являються замашки дикого хворого звіра, подобу "тигра". Він гарчить і погрожує, кусає сусідів і паскудить у їхній город, пускає слину і лякає перехожих. Ось і прийшов 2022 рік. Рік "тигра". Сказ не лікується. Хворого скаженого звіра присипляють або відстрілюють, безпеки заради здорового суспільства. І покриються ганьбою всі його "херої". І залишиться в історії лише мокре, смердюче місце від гада повзучого.
